Бабусю, що це?
- Бабусю, що це? Що це?
Страшно як.
Чому, скажи, здригається земля?
Чом ми з тобою в темному підвалі?
Від кого і від чого сховались?
- Тихенько, тихо, ти не бійсь, маленький.
Бабуся тут, ти пригорнись міцненько.
Це просто грім, надворі ж бо весна.
Хоч звуть її по іншому: війна.
- Я хочу так до друзів погуляти!
- Тихенько милий.
Вже нема в них хати.
Вони ж злетіли у краї далекі.
- Куди?
- Мабуть туди, звідки летять лелеки.
- Бабусю, я колись ще їх побачу.
- Бог дасть не скоро.
Тихо, бо заплачу.
Це мабуть, пил противний так лоскоче .
Що в грудях давить і сльозяться очі.
- Бабусю, хочу сонця, хочу літа!
Щоб тато й мама. Щоб трава і квіти.
- Засни , маленький. Хай тобі присниться
Щасливий сон.
І сон цей хай здійсниться.
Автор: Лідія Мищенко
я плачу