«Добрий вечір, йобана російська федерація!»

Є такі речі, яких не мало бути,
Є такі вчинки, яким нема спокути.
Десь у підручнику читав я слово «окупація»
Добрий вечір, йобана російська федерація!

Кожен ранок я дивлюсь новини
Як у Києві вулиці заповнені бойовими діями.
Ось Іскандери, а ось тоненькі стіни
Я закриваю очі – там харківські руїни.
Там пекло у Гостомелі, там школа у Чернігові
Купує мама броніка своєму синові.
Поки ревуть сирени, поки шепочуть тіні,
Вишиває хрестиком «Слава Україні!»

Той, хто йде на смерть за Росію,
А, по суті, на те щоб загинути за теревені путіна,
Отримає пости, а потім овації
За прискорений курс «українізації» (двічі)

Я простий російськомовний українець,
Нас таких багато на Сході і у Вінниці
Але з чого ви взяли, що я хочу до Росії?
Що це за фантазії вашого «месії»?

Я тут народився, я тут закохався,
Скільки раз побився, один раз побрався
Я тут побачив вперше очі донечки малої
Тут не було ніколи ненависті та зброї!

Проте, нехай лани широкополі і Дніпро, і кручі
Стануть вам могилою, загарбники їбучі!
Земля вам стекловатою, горить під вами лава!
Слава Україні! Героям слава!

Той, хто йде на смерть за Росію,
А, по суті, на те щоб загинути за теревені путіна,
Отримає пости, а потім овації
За прискорений курс «українізації» (двічі)