Для мене світ перевернувся.
Здається, сниться сон страшний.
Від градів ранок мій здригнувся.
Хто близький був, той став чужий.
Моя сім'я була російськомовна,
Дружила з усіма, любила всіх людей.
За стіл сідали разом, безумовно,
Грузин, татарин, росіянин і єврей.
І якже плюнути потрібно було в душу,
Щоби слова з моїх улюблених пісень
"Ты только прикажи, и я не струшу..."
Згадалися мені у найчорніший день.
Рядки Єсеніна, Цвєтаєвої, Блока
Застрягли комом в горлі, йде війна..
И слогом русским как осокой
До крови ранит сердце, до больна.
Та схаменіться ж ви, нарешті, люди!
Не зазіхайте на сусідський коровай!
Не буде щастя від чужого горя вам, не буде!
Не ваша тут земля! Моя! Мій край!
Ми не "хахли" нікчемні, ми - герої!
До бою встали всі - малі й старі.
І знайте, найміцніша наша зброя -
Незламний дух, а сила - у добрі!
Ми хочемо у вільнім світі жити,
Дітей ростити, сіяти хліби,
Пісні співати, гаряче любити..
Ідіть собі, і не робіть журби!
У вас своє життя, свої проблеми,
Нема потреби рятувати світ.
Складайте краще про любов поеми,
Інакше не згодиться й заповіт!
Автор: Людмила Реда
